Стихи 2

На межі розіп'ятого духу,
Через вихор сторонніх облич,
Я благатиму, донно, поклич!
Але жодного зайвого руху.

Скільки дивних сумних відображень
В милій посмішці бачу на разі,
Світ дитячих створінь і фантазій.
У дорослому мороку вражень,

Я стомився від цнот і розпуст,
Тих що з "кригою" дам, і з "вогнем".
День минає в бажанні за днем,
Ані пари з усміхнених уст))).

P.s.
під впливом Р. Бредбері "Усмішка"