Попаданцы из 2D

-Это какой?- спросил Виктор
-Это такой- передразнила его девушка.- так уж и быть покажу.
-Слушай а кто они такие?- поинтересовался Никифоров
-Сметана band - украинская рок-группа из города Днепр, основанная в 2013 году- ответила Настя - это то что я знаю.
-Понятно- сказал Виктор.

-Доброе Утро- произнесла Диана входя в кухню.

-Утречко- поздоровалась в ответ Анастасия

-Это же сегодня концерт?- спросил откуда-то взявшийся Накахара

-Точно- ударила себя по лбу Настя.- кто в чем пойдет?

-Дай угадаю ты пойдёш в костюме панка?- спросила подругу Диана.

-Ты гений.- ответила Настя.- а ты в чём?

-Ну не оставлять тебя одну краснеть в первом ряду- посмеялась Диана.- так что тоже в таком

-В смысле в первом ряду?- спросила Настя

-Ты в билеты не смотрела?- ответила вопросом на вопрос Диана.- там большими буквами написано <<1РЯД>>.

-Ёмоё- произнесла Настя посмотрев на часы.- фига се у нас завтрак затянулся.

Диана тоже посмотрела на время.

на часах 13:30

-У нас где-то полтора часа- проговорил Чуя

Настя помыла посуду и они начали собераться.

POV:Настя

Ммм... Что же выбрать? О точно!!! Я же хотела одеть костюм панка. Где же он? О вот нашла. Я оделась примерно так.

END POV:Настя

POV:Диана

Так что же мне одеть... М? Настя всё же одевает костюм панка... Ладно Сметана band это всё таки панки как никак.

Я одела:

END POV:Диана

Они вышли из комнаты. В коридоре уже стояли парни.

Виктор оделся примерно так:

А Чуя же выглядел как настоящий панк:

Они проверили билеты и направились к месту проведния концерта. Они пришли очень рано поэтому людей почти не было. Ребята стали на свои метса и начали ждать.

-Я так рада увидеть их вживую- сказала Настя

После слов Анастасии начал скапливаться народ. И вот выходят они.

-ПРИВЕТ ОДЕССА- кричит прям в микрофон Егор(вокалист если кто не знает)

-Здарова- крикнула Настя.

Но так как она стоит в первом ряду её услышули. Вокалист еле заметно улыбнулся.

Начался концерт. Играли песни:Очки-сердечки, Плохие манеры, В моём тихом омуте, Воха и Лёха, Чёрные взлётные полосы,Хеви-метал рейв,Похорони,Не жди.

-ЗМІНИ- крикнула ещё раз Настя.

Парень что-то показал группе и началась новая песня.

-Не знав, що коли падає на плечі

Під поглядом твоїм вологий сніг
Він важить стільки ж, що й усі ті речі
Що жоден з нас так і не відпустив

Й поміж нами росте темрява прірви
Хибний шлях кличе нас знов

-Але виринай зі снів
Шкода, що болить
Та нащо сліди свої
Ставити двічі
У минулорічний сніг
Знаєш же, тобі
Зміни так личать- Настя подпевала прям как они пели. Вокалист это явно заметил и продолжал.

-І ми вирушимо в світ
Вихреснувши мить
Де хтось з нас за звичкою
Іншого кличе
Відпускаючи, люби
Себе більш за всіх
Це так тобі личить
Я обіцяю назавжди піти
Ти обіцяєш змінитись на краще
І я довіряю, та вже в самоті
На цьому тлі, щиро вважаючи:
Зі мною важче
Ти знов розквітнеш з приходом весни
Цього разу не позичай на це чужої думки
Досвід таки дається взнаки
Любов до себе - твої обладунки
Не іди в темряву прірви
Хибне те, що кличе нас знов
Але виринай зі снів
Шкода, що болить
Та нащо сліди свої
Ставити двічі
У минулорічний сніг
Знаєш же, тобі
Зміни так личать
І ми вирушимо в світ
Вихреснувши мить
Де хтось з нас за звичкою
Іншого кличе
Відпускаючи, люби
Себе більш за всіх
Це так тобі личить
Але виринай зі снів
Шкода, що болить
Та нащо сліди свої
Ставити двічі
У минулорічний сніг
Знаєш же, тобі
Зміни так личать.

-І ми вирушимо в світ

Вихреснувши мить

Де хтось з нас за звичкою
Іншого кличе
Відпускаючи, люби
Себе більш за всіх
Це так тобі личить- и вот Настя опять начинает подпевать. Но вот что-то странное мелькало в её голосе. То она поет своим, то её голос стаёт как у какого-то парня, то как у известных рокеров 20 века таких как Виктор Цой или Михаил Горшенёв.

ХВИЛИНА МОВЧАННЯ-вновь крикнула Анастасия и вот снова играет песня которую она, так скажем, попросила.

-Скажіть, куди ви дивитесь, вікна?

За ким плачете вибитим склом
Чиї голоси в залишках стін
Лунають в тобі, кинутий дім?
Скажи мені, чи тобі видно
Птаху білий, за горизонт?
Куди поведеш зграю свою
Від порожніх тепер її колисок?- начал петь вокалист

-Скільки не договорили, не домріяли ми

До тої весни?
Скільки в голові залишилось крім:
"Тільки не ти, тільки не ти
Тільки не ти, тільки не ти"

Хвилина мовчання - то галас вище неба
Від сюди й назавжди, в середині у тебе
Чергове влучання, будь-де, - у саме серце
Розпаленим шрамом, що вже і не зійдеться- вновь эти изменения в голосе Анастасии.

-Скажи мені, на чию усмішку

Ллє сльози дощ крізь зірваний дах?
Збирає з-під ніг фото старі
Чи є де ще ті, хто дивиться з них?
Мов крапка в книжці спалене ліжко
Єдиний спогад - втрачений шлях
І скільки всього у багатьох
Більше нема в порожніх очах?
Скільки не договорили, не домріяли ми
До тої весни? Скільки серця залишає фраза:
"Тільки не йди, тільки не йди
Тільки не йди, тільки не йди"- опять поёт Егор.

-Хвилина мовчання - то галас вище неба
Від сюди й назавжди, в середині у тебе
Чергове влучання, будь-де, - у саме серце
Розпаленим шрамом шрамом- поёт Настя своим голосом.

-Хвилина мовчання - то галас вище неба

Від сюди й назавжди, в середині у тебе
Чергове влучання, будь-де, - у саме серце
Розпаленим шрамом, що вже і не зійдеться- их голоса слились и получилось очень красиво.

-Що далі?- задал вопрос, какбуд-то только у Насти Егор.

-СКЛО- прокричала Анастасия.

-Ну тоді йди до нас, на сцену- сказал вокалист.

Настя неуверенно показала на себя.

-Так так, ти- как-будто ответи на все вопросы в голове Анастасии.

-Це жарт?-спросила Настя неверя своим ушам

-Ні, не жарт- ответил прям в микрофон Егор.

Настя вышла на сцену.

-Може хоч представишся?- спросил басист группы.

-Мене звати Настя Морозова- представилась наша героиня

-Давайте хлопці- еле слышно сказал вокалист подавая микрофон Анастасии.

POVНастя:ЭЭЭЭ Какого Лесника? Блин... ЛАДНО.

END POV:Настя

-Почнемо?- задал вопрос Егор

-Ае, так так Давайте почнемо- ответила Настя пытаясь сохранить спокойствие.

-М-м-м
Я - сумні самотні руїни,
В долоні долі тьмяні світлини,
Комом у горлі биті цеглини,
Тіні провини в тілі навиліт.- начал петь Егор.

-Ти - вдаєш із себе дитину,
Гине той хто на це полине,
На люди граєш внутрішній безлад,
В погляді маєш сховане лезо.- теперь поёт Анастасия

-Ми познайомились у дивний період мого життя, переконані, що почуття - то до смутку.
Та зараз сусіди біжать по укриттях, ми - щось на кшталт дикої помилки, на їх думку.- продолжил петь главний вокалист.

-Схоже перехожим не повезло
Їм на голови з твого поверху сиплеться скло.
Ми живі, немов би долі на зло, і гучніші за вибух, бо від нас сиплеться скло.
Туш, помаду - фарби всі розвезло, та замішано в ліжко, так що аж сиплеться скло.
Хоч на вулиці давно вже світло, нею падає, падає, падає, падає скло.- теперь они поют дуэтом.

-Це не схоже, на чиюсь думку,
На нормальні, чемні стосунки.
Із зухвалістю пограбунку ти смієшся,
Та жуєш гумку.
Зустрічаю віддзеркалення сонця в твоїх очах -
В ньому плескаються знайомі дияволята
І щось в мене не добре передчуття
Що сусідам саме зараз настав час встати- поёт Егор.

-Схоже перехожим не повезло -
Їм на голови з твого поверху сиплеться скло
Ми живі, немов би долі назло
І гучніші за вибух, бо від нас сиплеться скло
Туш, помаду - фарби всі розвезло
Та замішано в ліжко, так що аж сиплеться скло
Хоч на вулиці давно вже світло
Нею падає, падає, пада-, падає скло- дуэт.
-Ти цілуєш мене повільно
Я стискаю твої долоні- Егор

-Ледь-ледь дихали напередодні
Бо за скільки - тепер ми голодні
Всі твої слова - вони гострі
По живому й прямо у серце- Настя.

-Певно, ти - мій контрольний постріл...
Ось і час для титрів, здається- Егор

-Схоже перехожим не повезло -
Їм на голови з твого поверху сиплеться скло
Ми живі, немов би долі назло
І гучніші за вибух, бо від нас сиплеться скло
Туш, помаду - фарби всі розвезло
Та замішано в ліжко, так що аж сиплеться скло
Хоч на вулиці давно вже світло
Нею падає, падає, пада-, падає скло- Анастасия.

зал заликовал.

-Сподобалось?- спросил ударник.

-Ще питаєте? Звичайно.- ответила Настя спускаясь со сцены.

-И как это понимать?- спросила Диана.

-Как видела так и понимай- ответила с улыбкой Настя

-Это было потрясающе- пропищал Виктор.

-Согласен- поддерджал друга Накахара.

-Слушай Ди- обратилась к подруге Настя- где мой плакат?

-Держи, а зачем тебе?-спросила Диана.

-Пойду попрошу афтограф- ответила Анастасия уставившись куда-то за спину подруги.

-Куда смотр...- недоговорила Диана, так как её перебили

-Сильно страшно було?- спросил кто-то за спиной Дианы

-Так- ответила Настя- доречі чому саме я?

-Ти добре підспівувала- произёс Егор- а ще твій голос...

-А що з моїм голосом?- поинтересовалась Анастасия.

-Твій голос був дуже схожина на голоси деяких виконавців минулого століття- ответил Егор

-Ого не помітила- хихикнула Настя почесав затилок.

-Ти серьозно?- спросил гитарист.

-Так. На повному серьозі не помічала цього- ответила Анастасия.- точно! Можна ваш автограф

сказала Настя расскрывая плакат. Ребята расписались.

-Дякую,- сказала Настя.

-Вже йдете?- спросил гитарист

-Так, у нас завтра захист курсової роботи- ответидла Диана

-Чесно кажучи я ніколи б не подумала, що виступатиму на одній сцені зі своїми кумирами.-призналась Настя.

-Все буває в перший раз- улыбнулся Егор.

-Ви маєте рацію- сказала Настя.

-Хей ти чого постійно "Ви" та "Ви"- произнёс ударник -ми не на багато старші за тебе.

-Він має рацію- поддержал его басист.

-Нам вже час йти- сказала Настя- бувайте

-Бувай-произнесли ребята в унисон