Глава 24: Після бурі
Темрява над містом висіла, як тягар, який неможливо зрушити. Густий дим від палаючих залишків вілли Кортеса повільно розсіювався, огортаючи все навколо відчуттям кінця. Тая стояла на пагорбі, спостерігаючи за світанком, який пробивався крізь хмари. Її руки тремтіли, а серце билося нерівно. Хоча операція закінчилася перемогою, це не приносило задоволення. Радість від виконаного завдання здавалася примарною.
Позаду підходив Лукас. Його хода була важкою, як і у всіх, хто пережив бій.
— Доволі драматичний фінал, — сказав він, вставши поруч із нею.
Тая не відповіла. Її очі були прикуті до горизонту. Вона чула голос Лукаса, але слова, здається, пролітали повз. Її думки були десь далеко, у минулому, де почалася ця війна.
— Ми справді виграли? — нарешті промовила вона, не відводячи погляду. — Зараз здається, що ми лише відкрили нову рану, а не вилікували стару.
Лукас зітхнув, стискаючи руки в кулаки.
— Це лише перший крок, Тая. Ми зруйнували їхню основу. Тепер настав час добити залишки.
— А якщо вони знайдуть інший шлях? Інших людей? Система адаптується, змінюється, стає ще сильнішою. Ми знову будемо боротися, але чи щось зміниться?
Лукас замовк. Він розумів її сумніви, адже сам не раз замислювався над цим. Чи не даремно вони ризикували життям? Але він знав одне — залишити все, як є, було б ще гірше.
Нові виклики
До них підійшов Альваро. Його поранення було перев'язане, але виглядав він виснаженим.
— У нас проблеми, — сказав він серйозно. — Ми отримали повідомлення від наших інформаторів. Декілька ключових фігур злочинної мережі ще живі. Вони планують перехід влади.
Тая різко обернулася до нього.
— Як це можливо? Ми ліквідували основних гравців.
— Ця структура була побудована так, щоб завжди мати запасний план, — відповів Альваро. — І тепер ті, хто залишився, намагаються відновити контроль. Вони розуміють, що програли битву, але хочуть виграти війну.
Лукас вдарив кулаком об дерево поруч.
— Отже, ми зробили недостатньо. Потрібно діяти негайно.
Альваро кивнув.
— Ми маємо інформацію про їхнє наступне зібрання. Вони збираються влаштувати зустріч у старому складі на околиці міста. Якщо ми зможемо потрапити туди, у нас буде шанс добити їх остаточно.
Підготовка до останнього бою
Тая опустила голову, намагаючись зібратися з думками. Її розум малював картини нової сутички, нового кровопролиття. Але вона знала, що іншого вибору немає. Якщо вони зараз зупиняться, всі їхні зусилля будуть марними.
— Добре, — нарешті промовила вона. — Ми зробимо це. Але цього разу без помилок. Ми повинні знищити все до останнього сліду.
Лукас і Альваро кивнули. Їхній план почав формуватися: точна розвідка, чіткий розподіл ролей, ніякої імпровізації.
Всю ніч вони провели за картою міста, плануючи операцію. Їхній ворог був виснажений, але не менш небезпечний.
— Я піду перша, — сказала Тая. — Мені потрібен доступ до серверної. Якщо ми отримаємо їхні фінансові дані, то зможемо не тільки ліквідувати їх фізично, а й знищити всю їхню економічну базу.
— Ми прикриємо тебе, — відповів Лукас. — Але будь обережною.
Остання пастка
Наступного дня команда була готова. Вони проникли в склад через задній вхід, використовуючи старі вентиляційні шахти. Усередині все було тихо, занадто тихо. Тая відчула, як її серце стискається від напруги. Це могло бути пасткою.
Вони рухалися обережно, тримаючись тіні. Нарешті вони дісталися головної зали, де зібралися залишки злочинної мережі. Тая залишилася біля входу, поки Лукас і Альваро зайняли позиції для прикриття.
Її метою була серверна кімната. Вона швидко прослизнула туди, використовуючи код доступу, який вони отримали від інформаторів. Усередині стояв великий стіл з комп'ютерами, які працювали безперервно. Вона підключила свій пристрій і почала завантажувати дані.
— У нас проблема, — почула вона голос Лукаса через рацію. — Вони нас помітили. Швидше закінчуй.
Тая прискорилася, її пальці летіли по клавіатурі. Дані завантажувалися занадто повільно, але вона знала, що не може піти, поки не отримає все.
Раптом двері відчинилися. На порозі стояв один із бандитів із пістолетом у руці. Тая миттєво відреагувала, стріляючи першою. Чоловік упав, але шум привернув увагу інших.
Кульмінація
Постріли почали лунати по всьому складу. Лукас і Альваро відчайдушно стримували ворогів, намагаючись дати Тая час. Вона продовжувала працювати, поки не побачила повідомлення на екрані: «Завантаження завершено».
— Я маю дані! — вигукнула вона через рацію.
— Тоді йди звідти! — відповів Лукас, стріляючи по противниках.
Тая вибігла з серверної, стискаючи в руках флешку. Їй довелося пробиватися крізь ворогів, які намагалися її зупинити. Вона встигала ухилятися, стріляти, падати і знову підніматися.
Лукас і Альваро чекали на неї біля виходу.
— Ми не можемо залишити склад недоторканим, — сказав Альваро, тримаючи в руках вибухівку. — Якщо ми підірвемо це місце, це буде кінцем.
— Зроби це, — сказала Тая, ледве переводячи подих.
Вони встановили вибухівку і побігли до виходу. Коли вони досягли безпечної відстані, Альваро активував детонатор. Потужний вибух знищив склад і все, що було всередині.
Початок нового
Вони стояли на пагорбі, спостерігаючи за пожежею. У кожного з них був свій вираз обличчя. Тая тримала флешку в руці, відчуваючи вагу того, що вони зробили.
— Це справді кінець? — запитав Лукас.
— Ні, — відповіла Тая, дивлячись на вогонь. — Але це початок.
Вони знали, що попереду ще багато боротьби, але цього разу вони були готові. Тая, Лукас і Альваро зробили перший крок до світу, в якому система не зможе більше тримати людей у своїх лещатах.