Глава 21: Точка неповернення
Команда знову зібралася у тому ж прихованому штабі, що і раніше. Тая сиділа за столом, обличчя пильно спостерігало за монітором. Вона переглядала чергові звіти, координати, вивчала стратегії, будувала план, як обрушити на їхніх ворогів ще один удар. Але її думки блукали далеко від цього. Більше не було місця для сумнівів: вони дійшли до точки неповернення.
Лукас і Альваро сиділи поруч, кожен із своїми думками, готові до того, щоб підтримати її, але відчуваючи ту саму напругу. Вони разом пережили безліч важких моментів, але кожен із них розумів: те, що відбудеться далі, змінить усе. Не лише їх, а й усе, за що вони боролися.
— Тая, ти виглядаєш втомленою, — сказав Лукас, порушуючи тишу.
Вона підняла очі і поглянула на нього, але відповідати не поспішала. Втома була присутня, але це не було головним. Вона відчувала, як кожен крок, який вони робили, наближав їх до великої фінальної мети, однак кожен із цих кроків ставив під сумнів усе, чим вони колись дорожили.
— Ми занадто багато втратили, щоб зупинятися зараз, — сказала Тая, повертаючи погляд до екрана. — Ми на порозі того, щоб остаточно зламати цю систему.
Альваро, що сидів поруч, поклав руки на стіл і подивився на неї з подивом.
— Ти впевнена, що хочеш йти таким шляхом? Ми ж не зможемо просто повернутись назад, коли ми їх знищимо. Це вже не просто гра — це війна на виживання.
Тая опустила погляд, на мить задумавшись. Вона знала, що слова Альваро правильні. Вона могла би відмовитися, сховатися, знайти спокійне місце, де не було б війни, крові і боротьби. Але вона розуміла одне: це більше не було вибором. Вибір був зроблений ще тоді, коли вони зібралися, щоб зруйнувати те, що стояло на шляху справедливості.
— Якщо ми зупинимося зараз, то вся наша боротьба буде марною. Це не можна залишити на половині шляху, — відповіла Тая.
Лукас, мовчки спостерігаючи за нею, зрозумів, що ці слова не були лише про їхню боротьбу. Вона говорила про щось більше. Її боротьба не закінчиться, поки вона не досягне кінця цього шляху. І він був готовий йти з нею, навіть якщо це означало, що вони більше не будуть такими, якими вони були колись.
— Що нам робити далі? — запитав він.
Тая не відповіла одразу. Вона натискала на клавіші, виводячи нові файли та звіти. Кожен її рух був рішучим, кожен новий документ наближав їх до остаточної мети. З цією інформацією вони могли зламати усе — систему, яка стояла за корупцією, за усіма цих брудними схемами.
— Нам потрібно знайти фінансові зв'язки між тими, хто підтримував Кортеса і його людей, — сказала вона. — Якщо ми зможемо довести, що всі ці особи працюють разом, ми зможемо підняти хвилю в медіа. Це дасть нам можливість вийти на ключових гравців цієї гри.
Альваро кивнув, знову уважно вивчаючи екран.
— І що з тими, хто стоїть за цими гравцями? Ми знаємо, що це не просто одні лише мафіозі, а потужні люди, які можуть ще більше втягнути нас у цю гру.
Тая знову глибоко подивилася на карту на екрані.
— Вони не зупиняться, поки не побачать нас мертвими. Тому ми повинні рухатися швидко і чітко, не даючи їм жодного шансу.
З її слів було видно, що вона вже прийняла рішення. Вона знала, що це буде складний крок, що вони йдуть на величезний ризик, але іншого вибору не було.
— Але ми не можемо залишити свідків, — додав Лукас, уважно спостерігаючи за нею. — Ти не можеш дозволити собі жодних помилок.
— Я знаю, — відповіла вона. — Ми будемо діяти так, як ми завжди діяли — чітко, обережно, без зайвих рухів.
Через кілька годин команда підготувалася до нової операції. Вони мали координати, вони мали підтримку, і найголовніше — мали план. Вся ця боротьба, вся ця гра зараз набувала свого фіналу.
Кожен з них розумів, що їм доведеться йти по сліду, залишаючи все за собою — не тільки фізично, але й морально. Вони не могли дозволити собі думати про те, що залишають позаду. Боротьба мала бути чистою і безжальною.
Вони вирушили на нову місію, кожен із них відчував, що цього разу все буде інакше. Це була операція, яка мала не тільки знищити їхніх ворогів, а й закрити всю цю главу їхніх життів.
Під час шляху Тая залишалася задумана, її думки знову й знову поверталися до того, що чекає їх на кінці цього шляху. Вони могли перемогти у цій битві, але чи буде це достатньо? Чи буде перемога справжньою, якщо залишиться лише порожнеча після всіх цих втрат?
Коли вони приїхали на місце, вона оглянула команду. Це була не просто чергова операція. Це був кульмінаційний момент, коли вони, можливо, нарешті зможуть покласти край всій цій корупційній мережі. Тая була готова йти до кінця, навіть якщо це означало, що це буде коштувати їй більше, ніж вона могла уявити.
Але як би там не було, вони мали діяти. І не було часу для сумнівів.
— Час настав, — сказала Тая, зібравши команду. — Це наша остання операція. Зробимо це правильно.