Глава 12: Ілюзія перемоги
Похмуре небо затягнулося хмарами, коли команда підходила до місця збору. На місці, куди мали прибути найбільші постачальники кримінальної мережі, панувала напружена тиша. Високий складський комплекс у промзоні виглядав мовчазним і покинутим, але всередині вирувало життя: охоронці, озброєні автоматами, патрулювали периметр, а дорогі автомобілі заїжджали через ворота.
— Це наш шанс, — тихо сказав Лукас, дивлячись у бінокль. Його погляд ковзав по території, визначаючи позиції снайперів і маршрути патрулів. — Ми зможемо підірвати всю мережу за одну ніч.
Тая стояла поруч із ним, стискаючи навушник, що зв'язував її з іншими членами команди. Її пальці тремтіли, але не від страху — від зосередження. Це була її можливість зруйнувати все, що вони будували роками, і помститися за всі жертви, зокрема за себе.
— Ми знаємо, хто тут буде? — запитала вона, ледь чутно.
— Є список імен, — відповів Альваро, переглядаючи планшет. — Політики, бізнесмени, місцеві гангстери. Вони всі зібралися для роз
знищити цю зустріч і зібрати докази, ми не лише розірвемо їхній ланцюг командування, а й отримаємо козирі, щоб вивести їхню діяльність на публіку.
Тая кивнула, хоча серце стискалося від напруги. Вони знали, що на кону все: їхні життя, місія і можливість раз і назавжди викорінити мережу.
— Отже, як будемо діяти? — запитала вона.
План атаки
Лукас розклав карту місцевості на капоті вантажівки. Всі зібралися навколо, щоб послухати.
— Ми розділимося. Альваро, ти займеш дах цього будинку, — він показав на стару будівлю навпроти складу. — Твоя задача — забезпечити прикриття і не дати їм втекти через північний вихід.
— Зрозумів, — відповів Альваро, перевіряючи свою снайперську гвинтівку.
— Тая, ти підеш зі мною. Ми проникнемо всередину через західний вхід, поки увага буде зосереджена на відволікаючому маневрі. Нам потрібно знайти докази і завантажити інформацію з їхнього сервера.
— А як ми їх відволічемо? — запитала вона.
Лукас посміхнувся, показуючи на невеликий вибуховий пристрій.
— Невеличкий феєрверк на східному боці. Це приверне їхню увагу, але не викличе паніки серед головних гостей.
Тая кивнула. Їй подобався цей план, хоча вона знала, що найменша помилка може все зруйнувати.
— Готові? — запитав Лукас, дивлячись кожному в очі.
— Готові, — хором відповіли Тая та Альваро.
Проникнення
Час настав. Альваро зайняв свою позицію на даху і повідомив через рацію, що зону чисто. Тая і Лукас наблизилися до західного входу, приховуючись у тіні.
— Тримайся близько, — шепнув Лукас, дістаючи ніж.
Тая змахнула рукою, сигналізуючи, що зрозуміла. Вони швидко і безшумно знешкодили двох охоронців біля дверей і проникли всередину складу.
Всередині лунали голоси. Велика кімната була заповнена круглими столами, за якими сиділи люди в дорогих костюмах. На великому екрані показували фінансові звіти та схеми нових операцій.
— Там їхній сервер, — прошепотіла Тая, вказуючи на кут кімнати.
— Добре, — відповів Лукас. — Ти береш сервер, я прикрию тебе.
Вони почали рухатися. Тая дісталася до серверної стійки і підключила флешку для завантаження даних. Її пальці працювали швидко, але серце калатало від страху.
— Як справи? — запитав Лукас через рацію, тримаючи під прицілом охоронця, який підійшов занадто близько.
— Ще хвилина, — відповіла Тая, не відриваючи очей від екрана.
Несподіванка
Все йшло за планом, поки не сталося несподіване. Один із гостей, високий чоловік у темному костюмі, раптово підвівся і глянув у бік серверної. Його очі зустрілися з очима Тайї.
— Хто це? — крикнув він, вказуючи на неї.
— Нас засікли! — вигукнув Лукас, відкриваючи вогонь по охоронцях.
У приміщенні запанував хаос. Гості кидалися до виходу, охоронці намагалися зреагувати, але не могли зрозуміти, звідки йде напад.
— Альваро, блокуй північний вихід! — крикнув Лукас у рацію.
— Уже працюю, — почувся спокійний голос Альваро, а через секунду пролунали постріли.
Тая закінчила завантаження і висмикнула флешку.
— Готово! — вигукнула вона, вибігаючи з-за стійки.
— Біжи! — закричав Лукас, прикриваючи її вогнем.
Вони кинулися до виходу, але дорогу їм перегородили ще троє охоронців. Лукас швидко знешкодив одного, але інші відкрили вогонь.
— Ми в пастці! — закричала Тая, шукаючи укриття.
Вибух
Саме тоді на східному боці складу прогримів вибух. Це був їхній "феєрверк", який привернув увагу всіх охоронців. Вікна розлетілися в друзки, і дим заповнив приміщення.
— Це наш шанс! — вигукнув Лукас.
Вони вибігли через західний вихід, де вже чекав Альваро в джипі.
— Лізьте! — закричав він, відкриваючи двері.
Тая і Лукас застрибнули в машину, і Альваро натиснув на газ.
Переслідування
Однак вони ще не були в безпеці. За ними кинулися два чорні позашляховики.
— Тримайтеся! — вигукнув Альваро, різко повертаючи на вузьку дорогу.
Лукас висунувся у вікно і відкрив вогонь по переслідувачах.
— У нас мало боєприпасів! — крикнув він.
— Зараз щось придумаю, — відповіла Тая, розглядаючи задню частину джипа. Там вона знайшла гранату.
— Тримай кермо рівно! — закричала вона Альваро.
Тая висмикнула чеку і кинула гранату під один із позашляховиків. Вибух відкинув машину вбік, але другий переслідувач залишився.
— Це ще не все, — сказав Лукас, заряджаючи останній магазин.
Альваро різко повернув, і їхня машина в'їхала на старий міст. Позаду послідував переслідувач.
— Зараз або ніколи! — вигукнув Лукас, прицілюючись у колесо ворожого автомобіля.
Постріл був точним. Машина переслідувачів втратила керування і зірвалася з мосту в річку.
Безпечний притулок
Коли вони нарешті дісталися до безпечного місця, ніч уже добігала кінця. Альваро припаркував джип у глухому лісі, і всі троє вийшли, важко дихаючи.
— Ми це зробили, — сказав він, падаючи на траву.
— Але це ще не кінець, — відповіла Тая, стискаючи флешку в руках.
Лукас поклав руку їй на плече.
— У нас тепер є все, що потрібно. Ми зруйнуємо їх.
— Тільки якщо будемо діяти швидко, — сказала вона.
Вони розуміли, що це була лише одна битва, але тепер у них була зброя, здатна зруйнувати всю мережу. Відпочивши кілька хвилин, вони вирушили далі, знаючи, що їхня місія тільки починається.