10 страница3 января 2025, 02:38

Глава 10: Танці зі смертю

Ранок після вибуху складу почався з важкої тиші. Дим ще стелився над руїнами, а запах горілого заліза і попелу просочився в кожну частину міста. Проте Кортес не збирався відступати. Він знав, хто стоїть за знищенням його арсеналу, і був сповнений рішучості завдати удару у відповідь.

Для Таї, Лукаса і решти команди це був лише початок. Вони перебували у прихованому штабі, намагаючись зрозуміти, що робити далі. Незважаючи на те, що їхня операція завдала серйозного удару по планах Кортеса, це була лише одна битва у довгій війні.

Скарга у темряві

— Що тепер? — запитав Лукас, кидаючи на стіл карту міста. Він був напружений, але сповнений рішучості.

— Ми маємо знайти його штаб-квартиру, — відповіла Тая, вказуючи на кілька ймовірних місць на карті. — Кортес не міг залишитися без плану Б. Якщо ми знищимо його оперативний центр, це стане останнім ударом.

— Проблема в тому, що ми навіть не знаємо, де він зараз, — втрутився Альваро. Він виглядав роздратованим і втомленим. — Після того, як ви підірвали склад, він, напевно, змінив усі свої маршрути і схованки.

— Я знаю одну людину, яка може нам допомогти, — сказав Лукас після короткої паузи. Його голос звучав обережно.

Тая підняла на нього очі.

— Про кого ти говориш?

— Інформатор. Колишній співробітник Кортеса. Його ім'я — Рікардо. Він зрадив Кортеса кілька років тому, але все ще має зв'язки в його організації. Проблема в тому, що Рікардо — це хід у глибоку темряву. Він довіряє лише тим, хто може довести свою лояльність.

Тая зітхнула.

— Тоді ми зробимо все необхідне, щоб він заговорив.

Зустріч із Рікардо

Рікардо жив у занедбаній квартирі на околиці міста, де навіть поліція рідко з'являлася. Коли Тая і Лукас увійшли до будівлі, вони одразу відчули важку атмосферу небезпеки. У коридорах було темно і тісно, а кожен звук здавався гучним і загрозливим.

— Тримайся поруч, — прошепотів Лукас, озираючись.

Вони зупинилися перед дверима з обдертою фарбою. Лукас тричі постукав у певному ритмі. Через кілька секунд двері відчинилися, і перед ними постав чоловік із сивим волоссям та хитрим поглядом. Його обличчя було покрите шрамами, а в руках він тримав пістолет.

— Лукас? — промовив він, недовірливо примружившись. — Я думав, ти давно вже мертвий.

— Ще ні, — відповів Лукас, піднімаючи руки вгору. — Я прийшов за інформацією.

Рікардо посміхнувся, але його очі залишалися холодними.

— Інформація — це дорого. А я не працюю безкоштовно.

— У нас є гроші, — втрутилася Тая, дістаючи пачку купюр із кишені. — Але нам потрібні конкретні відповіді.

Рікардо подивився на неї, його посмішка розширилася.

— Ну що ж, заходьте. Але я попереджаю: якщо мені щось не сподобається, ми більше не побачимося.

Угода з дияволом

Рікардо сидів за старим столом, його погляд був спрямований на Лукаса.

— Кортес ненавидить тебе, ти знаєш це, правда? — сказав він, запалюючи сигару. — Він би заплатив усі гроші світу, щоб побачити твою голову на тарілці.

— Я не сумніваюся, — відповів Лукас холодно. — Але це не заважає тобі надати нам інформацію, чи не так?

Рікардо розсміявся, але його сміх швидко стих.

— Кортес зараз тримає штаб у старій віллі на узбережжі. Він перемістив туди всі свої операції після вибуху складу. Але потрапити туди буде складно. Він посилив охорону, і кожен його чоловік готовий померти за нього.

Тая кивнула.

— Нам не потрібні подробиці про його охорону. Ми знайдемо спосіб. Нам потрібна лише точна адреса.

Рікардо задумався, затягуючись сигарою.

— Це ризиковано, знаєте? Якщо Кортес дізнається, що я допоміг вам...

— Він не дізнається, — перервав його Лукас. — Але якщо ти не допоможеш, ми самі знайдемо його. І тоді, якщо ми дізнаємося, що ти знав, але промовчав...

Рікардо похитав головою, але зрозумів, що у нього немає вибору. Він написав адресу на клаптику паперу і передав його Лукасові.

— Ви не знайдете там співчуття. Лише смерть, — сказав він наостанок.

Планування штурму

Коли Тая і Лукас повернулися до штабу, команда вже чекала на них. Вони розгорнули карту і почали детально планувати операцію.

— Вілла розташована на віддаленій території, оточена густим лісом, — пояснював Лукас, показуючи на карту. — Найкращий спосіб проникнути всередину — це обхідний шлях через східний фланг. Там охорона найслабша.

— А що з виходом? — запитала Тая.

— Ми підготуємо евакуаційний маршрут через пляж. Там буде човен, готовий забрати нас.

Альваро виглядав стривоженим.

— Це дуже ризиковано. Якщо нас викриють, ми будемо як риби у сітці.

— Ми не можемо чекати, — відповіла Тая. — Кортес не зупиниться, поки не знищить усе.

Після кількох годин обговорення план був готовий. Команда розуміла, що йде на самогубну місію, але ніхто не відступив.

Штурм вілли

Ніч була темною, лише місяць освітлював їхній шлях. Команда рухалася швидко і мовчки, використовуючи густий ліс як прикриття. Тая тримала пістолет у руці, її серце билося швидко, але вона намагалася зберігати спокій.

Коли вони дісталися до східного входу, охорона була мінімальною. Вони нейтралізували двох вартових і проникли всередину.

Вілла була величезною, з десятками кімнат і коридорів. Команда розділилася на дві групи: одна вирушила до серверної, щоб завантажити дані, інша — до кімнати, де, за інформацією, перебував Кортес.

— Будьте обережні, — прошепотів Лукас, передаючи Таї рацію.

Фінальна зустріч

Коли Тая увійшла до кімнати, вона побачила Кортеса, який стояв спиною до неї. Він оглянувся, почувши кроки.

— Тая, — сказав він з посмішкою. — Я чекав на тебе.

— Ти знав, що ми прийдемо? — запитала вона, піднімаючи пістолет.

— Звісно, — відповів він. — Я завжди знаю.

Він зробив крок вперед, і Тая помітила, що він тримає у руці детонатор.

— Якщо ти застрелиш мене, я активую це. І вся твоя команда загине.

Тая зупинилася, її пальці стислися на курку.

— Тобі це не допоможе, — сказала вона. — Ми все одно зупинимо тебе.

Кортес розсміявся.

— Можливо, але не сьогодні.

У цей момент двері вибухнули, і Лукас увірвався до кімнати. Він швидко вистрілив у руку Кортеса, вибивши детонатор.

— Виходимо! — закричав він, хапаючи Таю за руку.

Втеча

Команда вирвалася з вілли, але охорона Кортеса вже наздоганяла їх. Кулі свистіли навколо, і кожен крок здавався останнім.

— На пляж! — кричав Лукас, ведучи команд

10 страница3 января 2025, 02:38