повстанці

На сході матері-сонця база повстанців оживала: кожен займався підготовкою до великого зібрання. Я стояла посеред головної зали, готуючи свою промову. Мені треба було донести до них, що ми не можемо більше ховатися в тіні. Ми маємо діяти, як одна команда, якщо хочемо зруйнувати диктат АПКМ.

Коли зійшло сонце, наші брати й сестри зібралися у великій залі. Я вийшла вперед, поглядаючи на обличчя тих, хто мені вірив.

- Ми більше не будемо жертвами!

 - мій голос лунав рішуче, але десь глибоко всередині я нервувала. 

- Повстанці завжди були символом свободи. І сьогодні я пропоную вам не ховатися, а піднятися разом! Разом ми зможемо протистояти тим, хто хоче зламати нас!

Коли я закінчила, зал вибухнув оваціями, але раптом загорілися сигнали тривоги. Ми почули звуки наближення корабля.

- Автоботи! 

 вигукнув Вальдор, його оптика звузилася. 

- Як вони знайшли нас?!

- Розійтися! Готуйтесь до оборони! -

віддала я наказ, а потім побігла до головного входу, щоб з'ясувати, хто саме прибув.

Двері повільно відчинилися, і я побачила трьох постатей. На чолі стояла Алітор. Її вираз обличчя змінювався від шоку до розгубленості. Позаду неї була Лі - моя подруга з автоботів, а третя... третя була Кері, сестра Мегатрона. Вона дивилася на мене зі складною гамою емоцій.

- Ася?! 

вигукнула Алітор, її голос був сповнений сумніву й водночас обурення.

Я стиснула кулаки, змушуючи себе виглядати спокійною.

- Що ви тут робите? 

запитала я холодно.

- Це ми маємо запитати, 

відповіла Лі, підходячи ближче.

 - Ти... з повстанцями?

Кері мовчки дивилася на мене, а потім тихо сказала:

- Ми прийшли за тобою, Ася.

- Мене вигнали з автоботів, 

нагадала я їм, дивлячись в очі кожному. 

- А тепер я частина чогось більшого. І я не збираюся знову просити їхнього схвалення.

Алітор крокнула вперед, її голос був м'яким:

- Ми не знали, що Магнус вчинив це з тобою...

- Але ви знали про раду автоботів, 

 перебила я її.

 - І все одно дозволили їм вирішувати мою долю!

Поки ми говорили, повстанці зібралися навколо нас. Їхні погляди були насторожені, деякі навіть агресивні. Вальдор підійшов до мене і прошепотів:

- Що робити з ними?

Я на мить задумалася, перш ніж сказати:

- Вони не вороги. Зараз не час для бою.

Кері зробила ще один крок до мене, але Вальдор перекрив їй шлях.

- Якщо хочете говорити, говоріть швидко, 

мовив він.

 - Бо ми не маємо часу на автоботські ігри.

- Ася, повертайся з нами, 

спробувала переконати Лі.

 - Це не твій шлях.

Я похитала шоломом.

- Це тепер мій дім. Якщо ви хочете миру, допоможіть нам. Якщо ні, тоді забирайтеся.

Кері опустила голову, здається, її мучила провина. Алітор і Лі переглянулися, але жодна з них не знала, що сказати.

- Ми повернемося,

кинула нарешті Алітор, перш ніж вони розвернулися й пішли.

Коли двері зачинилися, я обернулася до повстанців.

- Це лише початок. Ми повинні бути готові до того, що нас чекає.

Їхні голоси знову заповнили зал, але цього разу вони звучали впевнено. Ми були разом.

Далі буде