Два Світи (2023)

Та коли вже згасне сонце?!
І без нього спекотно так.
На лиці холод із віконця
Нагадає про сум звитяг.

Червоніє обличчя жінки
Від любові, як квітів мак.
Заливаючи квасом ліньки,
Чоловік завітав у кабак.

Всі розмови знайомі синьки:
Від жидів до багатства смак.
У думках я за сотні віків
Пам'ятаю геройських втрат.

І до ранку, зібравши кошти
Мандрував, до кого кохав,
А безхатько у дверях пошти
Обіймав наш державний стяг.

Діди наші, даруйте сонце
З сотні років тому назад.
В молодої доньки долонці
Збережу я весь сум звитяг.