Поезія та Вино
Сидячи в теплому будинку Мей та Конан сиділи і говорили ще декілька годин, десь приблизно до пів одинадцятої. За цей час вони розбалакалися на душевні та не дуже теми, навіть не відкриваючи вина та не починаючи їсти.
- Конан,ти там говорила що поезію мені хотіла почитати - натякнула Мей
- Точно! секунду! - вскрикнула Конан та стукнула по чолі
Зірвавшись з місця Конан побігла в кімнату за блокнотом ніжко коричнивого кольору з закладками різного кольору.
- Ось, зараз ті що недавно написала зачитаю - сказала Конан
- А можна дізнатися що означають закладки? -
- Так звісно, Сині це сумні віршики, Зелені це з описом природи, Рожеві романтичні, Червні вірші про розлуку, Жовті це ті віршики, які я не змогла віднести ні до одної із цих всіх категорій - відповіла Конан крутячи блокнот в руках та перегортаючи сторінки - О найшла! цей класний мені подобається - розгорнувши сторінку з рожевом стікером
- Я дуже люблю жінку,
про яку нікому нічого не можу сказати.
Люблю її голос,
люблю, коли вона заговорює першою,
після мовчання, після згустку тиші. - розпочала Конан, зосореджуючись над слова, ніби в кімнат більше нікого немає
- Тиша тоді стає непереконливою, як школяр,
що запізнився на перший урок.
Тоді відразу стає зрозумілим,
що пауза сама ніколи не пояснить найважливішого,
що все відбувається саме там, де ти перестаєш
соромитись слова любов,
де ти усвідомлюєш його річкову пронизливість.
Перестаєш оминати своє,
перестаєш оминати важливе.
А важливим є те, як вона добирає мову.
Ніби шовки на сукню, в якій має намір
бути щасливою.
Наче насіння, з якого мають вирости рослини,
які вона потім забуватиме поливати. - на одному подиху продовжила вона не втрачаючи зосереджиності та інтонації
- Натомість, неможливість заговорити
нагадує пташину звичку, нагадує поведінку
птахів, які все насправді знають,
знають так добре, як ніхто інший,
а ось не вважають за потрібне ділитися своїм
знанням, перелітають із місця на місце,
мовби перестрибують із теми на тему.
І, виявляється, куди важливішим є слухати.
Слухати голос. Слухати тишу.
Слухати перешепти, що родяться поночі,
з теплих водойм сну, з улоговин прокидання.
А працює це так: бувають часи,
коли словники доповнюються лексикою мовчання,
коли важливими є не лише розділові знаки,
але й паузи в диханні,
коли звучання витворюється з цієї химерної
суміші сказаного і відчутого,
замовчаного і відчитаного.
Тоді з любові народжуються міста.
Тоді твориться текст, як місто,
обростає школами і турботою,
обростає трамваями.
І люди приходять до цього міста,
проймаються ним,
боронять його,
повторюють місто, як вірш -
завчений у школі,
пропущений через серце. - закінчила Конан та артистично похилилася
- як чудово! вірш має чудовий зміст та риму, я знала що ти вмієш писати, но не настільки прекрасно! - похлопавши в лодоні, вихваляла Мей
- дякую! дякую - червоніючи та покланяючися відповіла Конан - я думаю може вже відкриєм вино? - поставивши на стіл блокнот продовжила та
- давай, а яке ти взяла? -
- Сливове, і ... і Вишня - сказала Конан дістаючи з тумбочки бутилки - одне сухе і одне напів сухе
- я не дуже люблю сухе, но з такою компанію гріх не випити -
- хахахах, діставай торт, я зараз попробую відкрити вино - завбачила Конан, дістаючи штопор з шуфлядки
Розтавивши тарілки з бокалами та діставши торт з пакета та пласмасової упаковки, Мей стала дожидатися поки Конан відкриє бутилку
- сука! йобана бутилка - неможучи дістати штопор крикнула вона
- давай я - перевахватила бутилку Мей - знімай, нам треба спогади,хахах -
- точно! - конан дістала телефон із кишені та стала знімати
- блять давай в середину ту херню засунем -
- яку херню? пробку? -
- та, так буде легше - сказала Мей подивившись в вічі Конан
- ну пробуй -
- НЕ НЕ ВСЬО ЛІЗЕ -
- прекрасно - закінчила зйомку конан
Пробка вискочила та Мей стала наливати по бокалам вино. Сівши на своє місце дівчина спитала
- знаєш якийсь тост? -
- звісно - усміхнувшись відповіла подруга - хай плачуть ті кому ми не досталися, хай здохнуть ті хто нас не захотів! -
- о прекрасний тост! чокаємся! -
Зробивши перший ковток, Мей трішки скривилася
- ух, сухе то не моє, треба закусити - врізавши кусочок торту та положивши на тарілочку Мей закусила ним - йомайо шо ти твориш? - піднявши погляд вона помітила що Конан залпом випила весь бокал
- ооооо, як гріти почало, так я курити, ти будеш? -
- але ти даєш, та зараз я вип'ю свій бокал до кінця і йдем -
---------------------------------------------------------------
вірш - Сергій Жадан