14 лютого
Тринадцяте лютого минуло досить спокійно і без особливих події, тільки що мати Мей захотіла залишити Рю в себе, тому що життя без нього вже не бачила, а Вассу Мей забрала назад у квартиру.
Що ж перейдемо одразу до Чотирнадцятого лютого. Мей прокинулася від сонячних промінів які проникали в кімнату, та світили прямо на її лице. На годиннику було 10:15, що доволі пізньо для Мей, тому вона піднялася та пішла в ванну щоб привести себе в порядок та помити волосся після цього вона приготувала сніданок у вигляді вівсянки з фруктами. Поснідавши та нагодувавши кота, Мей вирішила не гаяти час та прибрати в домі попилесосити, протерти пил, помити підлогу, підлити квіти та інше. Закінчивши блище до обіду, дівчина вирішила скласти сумку на ночівлю до Конан та привести одяг в який їй потрібно було танцювати. Діставши стару чорну спортивну сумку яка була ще в досить не поганому стані та стала складати туді всі потрібні речі, піжаму, одяг для виступу, зарядку, гаманець, бальзам для губ, пінку для вмивання та інші речі. Одягнувшись в сірі спортивні штани та білу футболку, накрасившись як тоді на зйомках, Мей взяла телефон та спортивну сумку, одягла наушники та пішла у школу де біля виходу її чекала Конан.
- Привіт! немогла дочекатися сьогоднішнього дня - обійнявши Мей, радісно мовила Конан
- Привіт, я також, ми одразу йдемо до тебе? - ласкаво відповіла Мей
- так, я вже вінішко купила - ігриво скалаща Конан
- тоді зайдем в продуктовий я візьму ще тортик чи щось інше -
- гаразд, йдемо там вже всі чекають на розпочаток концерту, а потім балу , там до речі вже твої друзі є - сказала Конан - Ізумі ж теж сьогодні виступає? -
- Так, я доречі її танцю ще не бачила, надіюся що вона буде виступати до нас з Саске - пішовши в роздівалью мовила Мей
Зайшовши в вже знайому нам переодягальню вони продовжили свою розмову.
- До речі, сьогодні реліз нашого танцювального проекту - скинувши сумку з плеча сказала Мей
- круто! подивимося сьогодні - свіши на лавочку з захватом сказала Конан - а сьогодні я хочу ще тоді пару моїх віршиків зачитати -
- о доречі, я хотіла послухати, тільки не наважувалася попросити зачитати вірші - Мей скинула верхній одяг та стала переодягатися в костюм. Конан з ввчливості не дивилася на Мей, щоб вона не відчувала себе ніяково, вона просто скинула куртку та залишилася в великій чорній кофті з червоними драконами на рукавах та спині та порваних ніжно-блакитних джинсах.
Переодягнувшись вони з Мей пішли в вже знайомий нам спорт зал. До розпочатку залишалося якихось підтнадцять хвилин, тому учнів було досить багато, був присутній навіть деректор Хірузен, старий, невисокий чоловік з козячою борідкою та зморшками по всьому лиці який здавалося вилазить з свого кабінету тільки два рази на рік, на перший звоник та на останній. Оглянувши весь зал Мей помітила Куренай яка стояла досить близько до сцени яку спеціально склали для концерту.
- Куренай-сенсей! я вже є - підходячи до Куренай сказала Мей
- Привіт, заходь за сцену та роби розминку, там і твої друзі вже є -
Мей разом із Конан пройшла за сцену. Там були тільки учні які виступали та їхні наставники та підтанцьовка Ізумі та їхня з Саске. Саске та Ізумі розминалися перед виступом біля лавочок, а поряд сидів Ітачі, Шисуї та решта. Дейдара повернувся в сторону Мей та Конан, та рукою помахав їм, запрошуючи підійти до них.
- Привіт - сказала Мей підійшовши до них та обійняла Куроцучі, яка стояла поряд із Дейом
- Привіт, о привіт Конан, давно не бачилися - радісно вигукнула Куроцучі як тільки помітила її за спиною Мей.
- Привіт - почесала голову вона - здається останній раз перед Новим роком аххахах - продовжила Конан та обійняла Куроцучі. Дальше вони стали спілкуватися між собою,до поки Мей говорила між рештою та робила розминку
- До речі, ви будете дивитися реліз нашого альбому сьогодні? - спитав Ітачі, звертаючись до Мей та Саске
- Мабуть - сухо відповів Саске, закінчуючи розминку
- Так звісно, я ж ваша палка фанатка ахаххахаза - жартома пританцьовуючи сказала Мей - в нас доречі сьогодні також реліз але танцю, будете дивитися? -
- На жаль, в нас із Куроцучі плани, ми не зможемо - зітхнув Шисуї
- В нас також - опустила голову в низ та пробормотіла Ізумі - но потім я подивлюся, обіцяю! -
- аххахаха вірю, вірю -
- А я подивлюся, я так немаю ніяких планів на сьогоднішній вечір, ось таке життя одинокого мужчини хахахах - подивившись прямо в вічі Мей та не відвівши погляд прожовжив дивитися на неї, вона ж також стала дивитися страючись не здатися та не відвисти погляд
" знову... невже тобі так сильно подобається дивитися у вічі? ці голубі оченятка просто зводять мене розуму, так і хочеться дивитися в них вічно, але це буде досить дивно... агх, я здаюсь, твоя взяла... "
Мей почервоніла, ніяково посміхнулася та відвела погляд на присутніх учнів та знайомих, але заді вона відчувала він так і невідвів погляд, а просто продовжував сверлити поглядом її затилок
- Саске, Мей! ви перші виступаєте! дальше Ізумі! - на піднятому тоні сказала Куренай - Мей тобі погано? ти вся червона -
- То кавелери таке творять - пожартував Саске
- та які кавалери? ви про кого? - нерозуміючи возмутився Дей
- я кавалер! - крикнула Конан з іншого кінця приміщення, Мей лиш жартома підіграла що ніби це так.