"Вірші забутого поета"

Це лише дві нестерпні ночі
Мої вуста промовляють твоє ім'я
І ти питаєш: -На справді хочеш?
Але ти знаєш, що я-це я
Я вже не буду нав'язувати себе
Ця звичка ,на жаль,загубила свій гарт
Ти не боявся ніколи позбавитись мене
В твоїм малім серці появився азарт
І я ніколи не скажу тобі "йди"
Бо знав чи ні, та з тобою вперше
Ти відлетав у далекі краї
І мені с часом  ставало все легше