Сон наяву
Уві сні як наяву
Бачу стежку ту одну
З мамою її проходжу
З нею тихо йду і не біжу
До парку де дерева липи
Де тріскоче гілля на вітрі
Там фонтан як водяний вулкан
Там діти на дерев'яному порозі
Уві сні як наяву
Надіюсь в цьому сні я не засну
І чим більше побачити бажаю
Ті будівлі, ті дерева, які досі пам'ятаю
Ніби сон, як вечірня злива
Кордони реальності змила
До ранніх літ повернула
До рідних вулиць помістила
Крізь ворота міста
Назва Казка знову промайнула
Там мозаїка барвиста
Мої фантазії п'янила
Уві сні як наяву
Далі самий бір навколо
Бачу олень зі стрілою
Стоїть стійко і без болю
До нього йти я хочу
З шиї витягти стрілу
Але листя ноги огорнули
І до землі мене припнули
Уві сні як наяву
Себе зі стрілою бачу
Але у вихорі осінньої листви
Зникають мої бурхливі сни
Вже не в снах, а наяву
Я з подивом лежу
І чому ж стріла досі у моїй руці?
Під променем питання, рано в ранці